arnaut_09 (arnaut_09) wrote,
arnaut_09
arnaut_09

останній романтик націонал-соціалізму.

Син уславленого шахового гросмейтра та університетського викладача, сам Михальчишин також обрав наукову кар*єру. Дисертацію з політичних наук захищав, порівнюючи становлення націонал-демократичних партій Гітлера та Мусоліні. Паралельно - активно займався громадсько-політичною діяльністю і в тридцять років зажив слави чи не головного ідеологи "Свободи", хоча офіційно - як сам стверджує - відповідних посад ніколи не займав.

"Я - такий як усі, живу в звичайному дев'ятиповерховому будинку, зарплатню отримую дві з половиною тисячі гривень, не ношу дорогого годинника, не маю авто", - говорить про себе.

...Ідеологія, що ми її сповідуємо, зародилася не в Галичині. Її автори – вихідці з Великої України. Так, Микола Міхновський – Полтавщина, Слобожанщина; Юрій Липа – Причорномор’я, Одеса; Микола Сціборський – Житомир; врешті Тарас Шевченко – духовний натхненник, метафізик націоналізму. Ну, а те, що сам проект технологічно було реалізовано у міжвоєнній Західній Україні – результат геополітичних реалій, які на той момент складалися. От і все.

Більше того, ми вже приходили із цим проектом у Київ. 1918 рік, полковник Мельник і полковник Коновалець приходили виручати киян. Грудень 1918-го, парад Директорії на Софійській площі, Симон Петлюра… Ви розумієте, про що я?...

..Особисто для мене, Олег Тягнибок – не просто партійний лідер, а ще й добрий друг. Відтак, сподіваюся світоглядного конфлікту, будь-яких розбіжностей виникнути не повинно.

Поза тим, говорячи особисто про себе, я завжди ставлю ідеологію та ідею вище від прагматичного і раціонального.

Ви це серйозно?

Так, останній романтик націонал-соціалізму..

..Власне, це наше з вами покоління. І ми з дитинства травмовані державою. На наших очах розвалювався Союз; руйнувалася звична картина світу, а новою натомість не виникало. У того, хто пережив подібне в ранньому дитинстві, на все життя засіло в голові: від державної машини – якою б вона не була – краще триматися подалі. Своє життя, недоторканість свого маленького світу є дорожчою.

Ми травмовані тому, що на наших очах відбулося перетворення Української радянської соціалістичної республіки на Українську капіталістичну республіку, натомість не посталосправжньої незалежної України. Відповідно, ми з вами – громадяни неіснуючої України, які ми собі намріяли. Це Україна ніколи нажаль не матеріалізувалася, вона ніби Атлантида, що ніколи не піднімалась на поверхню. Саме за цю омріяну Україну ми й боремося.

Так мислять одиниці. Пересічний громадянин надто далекий від цих високих матерій. Його, зазвичай, хвилюють питання більш нагальний: як не втратити роботу, прогодувати дітей…

Ми не претендуємо на те, щоб вирішити проблеми людей за них самих; натомість – очолити їх боротьбу проти нинішніх корупції і безнадії.

Ми - бандерівська армія, що бореться проти безнадії національного проекту української держави..

http://lb.ua/news/2012/12/19/183088_yuriy_mihalchishin_mi_banderivska.html?utm_source=lbua&utm_medium=link&utm_campaign=mainarticle

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments