arnaut_09 (arnaut_09) wrote,
arnaut_09
arnaut_09

0ae94755-8b7c-4e89-9a5a-81dd36c68933

На кожнім кроці в літературі козацької доби стрічаємося з тим самим поясненням не одної нашої катастрофи: як кари за гріхи. Де занепадає моральна, духова сила, розпадається і гине й матерія, гинуть народи, від зісланої "зневаженим Божеством" кари.


В характеристиці українця давньої провідної верстви кижаються в очі всі основні прикмети нашої "ліпшої людини" тої доби, з усіма прикметами правдивої провідної касти: поперше - шляхетність, почуття гордости, непокірливости супроти чужих і супроти долі, відплата за зневагу, чесність, замкнутість, відраза до зла; подруге - мудрість, визнання закону вищої моральної сили над собою, віра в Бога, призання вищости загального над партикулярним, любов отчизни, слава, пошана предків; потретє - відвага, завзяття, героїчний войовничий дух.

Демократичний провідник мусив відрізнятися "надзвичайною, жіночою м'якістю, надзвичайною лагідністю та толерантністю супроти кожної людини", він повинен був навіть до члена своєї касти, хоч би й шкідника - "ставитися людяно" і "старатися знайти причини та обставини, які зм'ягчували б вину та давали б змогу пробачити.

Українство повинно знати, що починає велику й небезпечну гру, яка вимагатиме від учасників витривалости і ясности думки. Прекраснодушні апелі до сердець противників мусять бути залишені. Треба дивитися чортові в вічі. Чи це потраплять зробити українці, від того залежить будучина їх справи. Бо ця справа стоїть так: вона має скінчити чиєюсь катастрофою, нашою чи не нашою. Третього нема.

Викликаючи з давнього минулого  свої національно-традиційні сили, Москва намагалася рівночасно зогидити нам наші. Найкращі наші традиції, традиції власновладства, войовничости, патріотизму, намагалася вона осмішити й зогидити під ганьблячи тавром шовінізму, фанатизму, ретроградства, відсталости.

Наша стара література повна глибоких наказів цього стоїцизму і панування над своїми слабостями: … «смирен будь при славі, а при печалі мудр».

Для одних[старої української еліти] земля це щось, що має служити цілям вищим, таким як слава, експансія, Бог, мораль, добро наступних поколінь. Для других[демократичної інтелігенції] земля це власний лан.

Січові степи це було поле, «що орють шаблею , сіють смертю і поливають чоловічою кров’ю, думаючи, чи не виросте на ньому (не жито, пшениця) щасливіша доля» цілої землі, як вона уявлялася в голові не гречкосія, а козака.

Культ отчизни це було щось, що підносилося над партикулярними інтересами одиниць; культ предків – щось, що стояло над інтересами одного покоління, єднаючи завдання сьогодні з заповітами минулого; культ слави – ставлячи інтереси цілої нації над турботами нинішньої генерації, єднав стремління останньої  з завданнями майбутнього, з завданнями, які послужать на добро грядучим поколінням.

Ідея рідного краю була в них аморфна, розпливчаста. Ця розпливчастість була – це важно – подвійна! Вони не відділяли різко, не відграни чували(форма – це обграничення) поняття свого краю від іншого, а з другого боку – не відмежували це поняття від інших, підрядних понять – кляси, групи тощо, не ставляли окремих цілей отчизни над цілями частин нації.

Вони[демократична еліта] – навіть стаючи в мріях у власнім краю власними панами, не могли уявити собі іншої великої абстрактної ідеї як «вольний власний лан знов орати» (Франко). Вони навіть у минулім відкидали, як неукраїнську, ілею хрестових походів на кочовників сходу, бо це «коштувало стільки крови».

Навіть виходячи з інтересів цього субстрату, з його ідеалом – женитися, плодитися, купувати, продавати, будуватися й ін. – мусить існувати для порядкування тих чинностей регулююча, примусова сила, що укладала б правила і право. Інакше з тих розбіжних воль вийшов би такий самий хаос, як в вуличнім руху великого міста, коли б кожному було дозволено рухатися з бажаною йому швидкістю і в бажанім напрямі, без уваги на інтереси інших і цілости .

Як сильна навні, так сильна повинна бути влада – на думку наших предків – і всередині національного організму, щоб не розривали цей організм від осередні сили. Так звана гуманність, поблажливість, потурання всім розкладовим силам окремих одиничних або збірних воль у спільноті завше було звістуном близької загибелі провідної касти.

Цей дух матеріялізму – ось був у суті речі, в останнім кінці дух, що згубив демократичну верхівку в Европі й у нас.

Мало носити в серці ідеал. Коли його не боронитиме запеклість фанатиків, - цей ідеал перекреслить інша, чужа фанатична сила. І навіть не можна буде це назвати несправедливістю, бо за цей брак войовничого духа «праведно Господь великий» убирає в кайдани.

Мусять формотворці, що творять новий світ, бути «апостолами правди і науки», мати глибоке почуття свого апостольського покликання. Мусять знати, що хоч вони є невеличка меншість, але що та меншість стоїть високо над несвідомою сірою масою, яку вони покликані звище вчити і вести. Не дбати про вибір і умандатовання тої маси, бо він іншої, вищої сили тримають свій мандат; не схлібляти смакам і уподобанням маси, тільки прислухатися до голосу «Духа Святого» в своїм серці, бути «ловцями чоловіків» і гуртуватися тільки з такими ж «немногими із бранними», вважаючи на засаду не вибору, а селекції. Мусять бути приготовані на ненависть цього світу, як і апостоли Христа, бо «коли б із світа були, світ своє любив би, якже ви не з світа, а Я вибрав вас зі світа, тим ненавидить вас світ».

Катастрофа, в яку звалилася Україна з більшовицькою навалою, була початком загальноєвропейської катастрофи. Моральний розклад, який принесла большевицька навала до нас, роз’їдає й демократичну Європу й Америку, криза нашої культури стала кризою європейської культури взагалі, що її роз’їдає дух матеріалізму «віку голоти», яка активно заперечує велику творчу ролю духа в історії. … Дух матеріалізму розтлів все життя нашого континенту, його життя й ідеали етичні, моральні, ідеали соціального співжиття, ідеали культури, релігії, особистої і громадської етики, ідеали політичні. На місце тої розложеної культури, її спотворення під розтрощуючими ударами молота большевицької ідеології, мусить прийти нова формуюча ідея.

Ця ідея можу бути збудована лише на засаді перекреслення інтернаціоналістичних доктрин і матеріалізму і на повороті до духа нашої давнини, до духа традиціоналізму
.http://george-patton.livejournal.com/72510.html


Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments